Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №74 "ВЕСЕЛКА" комбінованого типу Харківської міської ради"

 







Поради вихователям

Напрями роботи  практичного психолога з педагогічним колективом  закладу дошкільної освіти

      Метою співпраці психолога з педагогічним колективом є підвищення рівня психологічної компетентності, заохочення до вивчення кожної дитини, розвиток психологічного мислення, допомога кожному вихователеві в опануванні методів індивідуального і особистісно-зорієнтованого підходу у вихованні, вміння визнавати кожну дитину підростаючою особистістю, поважати її і надавати відповідної допомоги.

     Свою роботу я проводжу  так, щоб через вихователів допомагати дитині зростати особистістю, а вихователям давати змогу відчути себе реалізованими, потрібними, вагомими членами нашого суспільства.
    Я допомагаю вихователям знаходити індивідуальний підхід у спілкуванні з дітьми. Вихователі часто просять психолога допомогти їм працювати з дітьми, які заважають працювати з групою: з агресивними, демонстративними. Але  я вважаю за необхідне спрямувати увагу вихователя і на  тих вихованців, які не заважають, але мають особистісне неблагополуччя: одинокі, з підвищеною тривожністю, неуспішні. Під час консультацій допомагаю вихователям відпрацювати лінію поведінки стосовно таких дітей у кожному конкретному випадку.
    Інколи однією з основних причин неблагополуччя дитини є хибне ставлення до неї вихователя. Якщо вихователь не шукає причин, що спричиняють ті чи інші особливості поведінки вихованця, то можуть виникнути складнощі у взаємодії дитини з дорослим.
    Вважаю за необхідне  переконати вихователя у тому, що дитина — унікальна, неповторна особистість, немає єдиного правильного шляху в  її розвитку, а є безліч різних шляхів, які ведуть до однієї  спільної цілі — виховання психологічно здорової, творчої духовної особистості.
     Дитині слід пропонувати ті види діяльності, які більше підходять до її типу темпераменту, інтелектуальних особливостей, особистісних нахилів.
     Повноцінний розвиток здібностей дітей можливий тоді, коли вихователь може сприяти цьому розвитку.
     Психологічний супровід людей, котрі допомагають дітям зростати і розвиватися, створення благодійного психологічного мікроклімату в колективі — це та стежинка до особистості, до «паростків», які ми вирощуємо із «зерняток», і я з радістю роблю свій внесок до «добрих сходів із гарних зерняток».

 

 

Рекомендації вихователям: «Як ефективно взаємодіяти з     батьками  дитини раннього віку»

1.   Спробуйте планомірно і поступово заповнювати групу ( здійснювати при­йом 2—3 малюків на тиждень).
2.     Щодня здійснюйте контроль за станом здоров'я,  емоційним станом,  апетитом, сном дитини. Під час відвідування батьками дошкільного закладу виходьте їм назустріч.
3.    Запропонуйте батькам оглянути групу, ігрову кімнату, звер­ніть увагу на іграшки, посібники, які є в групі, покажіть шафи, куди  діти вішають свій одяг.
4.     Обов'язково ознайомте  батьків із режимом дня в  дитячому садку.
5.        З'ясуйте найяскравіші особливості та звички дитини: як на­зивають її вдома, що дитина любить робити, які особливості її поведінки.
6.       Спілкуючись із батьками, уточніть такі правила:
•          дитячий садок — це відкрита система і  в будь - який час бать­ки можуть прийти в групу та  перебувати там, скільки їм необхідно;
•          батьки можуть приводити і забирати дитину в зручний для них час.

 

Рекомендації вихователям: «Як налагодити контакт з дитиною при першій зустрічі»

1.    Передусім у присутності дитини увійдіть в емоційний кон­такт із близькою для неї людиною, наприклад, із мамою. Дружньо розмовляючи з нею, інколи дивіться на малюка, але не робіть ніяких спроб заговорити з ним.
2.   Розмовляючи з мамою, посміхайтесь іноді дитині, запитайте матір: «А хто ж це такий хороший? А хто ж це такий красивий? А як же його (її) звати?».
3.    Підійдіть до дитини разом із мамою, назвіть її ім'я й по­сміхніться. Спробуйте отримати посмішку у відповідь — дозвіл на контакт. Якщо дитина вам посміхнулася,  можна переключити увагу з мами  на дитину, але поки що не беріть дитину на руки.
4.    Зробіть зрозумілий дитині жест: «Іди,  іди до мене!». Якщо дитина простягла до вас руки, присядьте на рівень її очей, по­сміхніться, подивіться в очі, назвіть лагідно її ім'я.
5.   Запитайте: «Підеш до мене?» Зробіть зрозумілий для дитини жест — запрошення на руки. Якщо дитина  протягує руки — ви ма­єте право на контакт.
6.     Візьміть дитину на руки, погладьте  плечі, спину,  голову легкими рухами. Ще раз назвіть дитину на ім'я, а тоді запитайте: «А де  наша мама?»  Можливо дитина захоче перейти на руки до мами.
7.    Не цілуйте дитину в обличчя, губи, шию. Ви масте право, у винятковому випадку, доторкнутися губами до її волосся на потилиці.
8.    У майбутньому, під час адаптації, частіше беріть малюка на руки, це дуже важливо для його емоційного стану, в  цьому по­лягає передумова формування чуйної  людини. Ігнорувати малюка гірше, ніж балувати.