Ініціатива створити день "Дякую" надійшла від миротворчих організацій ООН та ЮНЕСКО. Запровадили це свято у 2008 році, а дату його відзначення обрали 11 січня. Це цікаве свято покликане нагадати людям про цінність хороших манер. Також слова вдячності несуть лише позитивні емоції й здатні покращити самопочуття.

Слово "дякую", як вважають психологи, володіє магічними властивостями, воно може заспокоїти і зігріти своєю теплотою. Слово "дякую" є своєрідним усним "погладжуванням". Вираз подяки, на думку фахівців, покращує здоров'я як адресату, так і тому, хто виражає свої почуття. Однак справжня вдячність, яка може принести користь, повинна йти тільки від чистого серця.

Тому, говорячи "дякую", потрібно дивитися людині в очі й ніколи не можна дякувати людям у стані роздратування – це нікому не принесе радість.

                     Поради батькам вихованців

    Розкажіть дітям про “чарівні слова”, поговоріть з ними про те, коли ми їх використовуємо і навіщо, чому ми не можемо обійтися без “чарівних слів”, поміркуйте всі разом: що було б, якби “чарівних слів” не було, чи тільки за допомогою слів ми виражаємо свою вдячність та повагу іншим людям. Можна пограти у гру "Скажи «дякую» по‑різному”: діти придумують, як можна сказати “дякую” за допомогою жестів, погляду, рухів тощо. Можна пограти у наступну гру‑роздум “Кому і за що ми можемо подякувати?”: дитина обирає об’єкт живої або неживої природи, якому вона хотіла подякувати. Прочитайте та обговоріть з дитиною казку “Як ведмедик став чемним?” 

• Як ведмедик став чемним

  Казка

• У лісі темному ведмедик поживав,
  тата, маму, добрих родичів він мав.
  Всі його любили, берегли,
  доглядали, догоджали, як могли.
  Ріс собі ведмедик, пив і їв,
  тільки дякувать нікому не хотів —
  ні сусідам, ні знайомим, ні рідні,
  ні звірятам, ні пташатам, ні мені.
  Хоч би хто його порадувать старався,
  він “спасибі” їм казати не збирався.
  Що дадуть йому — візьме собі й мовчок.
  Поміж вас таких, мабуть, немає діточок!
  — Ви повинні лиш для мене все робить! —
  так ведмедик на весь дім, бува, кричить.
  Тато й мама побивалися не раз:
  — Де ж узявсь такий нечема серед нас?
  Що робити? Як йому допомогти?
  Може, треба до психолога піти?
  …Думу думала й журилася щодня
  геть уся ведмедяча рідня.
  Порішили, що потрібно ведмежа
  покарати, бо ж усьому є межа.
  Так сказали: “Як не дякує він нам,
  хай віднині дбає син про себе сам”.

  А примхливе ведмежа

  гордовито походжа:

  -Насмішили мамо й тату!

  в лісі їжі є багато,

  та й струмок не без води-

  ще й, що хочеш, те й роби.

  Спати ляжу на траву,

  то ж вже якось проживу.

  І задерши гордо ніс,

  Почвалав малий у ліс.

  Йде ведмедик –туп і туп,

  раптом шишка в нього луп!

  -Ой!- малий наш закричав.

  Озиратися почав

  і побачив поміж віт,

  що вчепився в стовбур кіт.

  -Ти чого сидиш отам?

  Де тут взятися котам?!

  -Та мене ледь не загриз

  чи то вовк, чи пес, чи лис.

  Хоч минувся переляк

  та не злізу я ніяк.

  Мені ж треба,як на зло,

  повертатися в село.

  Лишенько мені, ой, няв!

  Хто б мене негайно зняв?

  …На сосну ведмідь поліз,

  зняв кота і з’їхав вниз.

  …Що чекати від кота?

  Дременув,куди хотів.

  І сказав ведмедик: - Ну,

  зараз сердитись почну.

  Ні «спасибі», ні «бувай»,

  ні «мене не забувай!».

  Постривай, а я який?

  Скільки ж кожен із рідні

  доброго зробив мені.

  Думка тут прийшла проста:

  «Чим я кращий за кота?».

  І подумалось йому:

  -Ще б подякувать кому?

  Сонечку, що ясно сяє,

  Вітерцю,що повіває,

  і струмку,що напуває,

  лісу, де всього є досить,

  лапкам, що усюди носять,

  очкам, що усе пильнують,

  вушкам, що так добре чують.

  Щойно повернувся в дім,

  теж подякував усім.

  Що зчинилося в оселі!

  Всі щасливі та веселі.

  (Як, скажіть,не радіти,

  коли виховані діти?!)

  Не натішиться родина:

  -Стала чемною дитина!

  І сама, я як умію,

  із ведмедиком радію.

   

  Бесіда за казкою            

  Чому ведмедик нікому не дякував? Як до цього ставилася його родина?

  Який випадок допоміг ведмедику зрозуміти свої помилки?

  Кому і за що подякував ведмедик?

  Чи не забуваєте ви дякувати людям навколо? Згадайте, кому ви подякували сьогодні. Подумайте, можливо забули сказати комусь «спасибі». Як можна це виправити?

• Або прочитайте їй оповідання В.Сухомлинського «Навіщо кажуть «Спасибі»

  Дрімучим лісом йшло двоє подорожніх. Дідусь і хлопчик. Було жарко і хотілося пити.

  Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилилися, напилися. Дідусь сказав:

  — Спасибі тобі, струмочку.

  Хлопчик усміхнувся.

  — Чого ти усміхнувся, хлопче? — запитав дідусь.

  — Навіщо ви, дідусю, сказали струмкові "Спасибі"? Він же не жива істота і не дізнається про вашу подяку, не почує ваших слів.

  — Це так. Якби води напився вовк, він міг би і не дякувати. Ми ж не вовки, а люди. Розумієш, навіщо людина каже "Спасибі"? А знаєш, кого це слово вшановує, звеличує, підносить?

  Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істиною. Тепер саме час був подумати: дорога через ліс ще довга.

  Бесіда за прочитаним

  Що сказав дідусь струмочкові за воду?

  Чому здивувався хлопчик?

  Що відповів дідусь?

  Як ти розумієш слово «вдячність»?

•  Займіться образотворчою діяльністю та попрохайте дитину “Намалюй слово "дякую”.