ПЕРШІ ДИТЯЧІ КНИЖКИ

Першими дитячими творами були перекази, розповіді, оповідання, пісні, що передавалися в усній формі.  Перші серйозні кроки зі створення дитячої літератури з’явилися тільки у 18 столітті після того, як заговорили про інститут дитинства. До цього діти ставилися на однаковий рівень з дорослими, тому окремої спеціалізованої літератури для них не випускали. 

Так, в 1744 році світ побачила перша дитяча книжка розважального характеру під назвою «Маленька гарненька кишенькова книжечка». Її автором та видавцем був Джон Ньюбері. Видання відрізнялося гарною обкладинкою та захоплювало дітлахів веселими іграми та яскравими ілюстраціями.

Жан-Жак-Руссо – ще один відомий філософ, який зробив неабиякий внесок у розвиток дитячої літератури. Він стверджував, що дітей треба виховувати, враховуючи їхні природні здібності та зацікавлення. Одним з письменників, який дотримувався філософії Руссо, був Томас Дей. Його перу належать багато творів для дітей.

ЧАСИ РОЗКВІТУ ДИТЯЧОЇ КНИГИ

В 19 столітті відомий данський письменник Г.Х. Андерсен займається збором народних казок Європи. З цією метою він навіть відправляється в подорож містами та селами Європи. Так само як брати Грімм, які зробили збірку казок Німеччини, він робить збірку казок європейських країн.

 Розвиток друкарства, поширення грамотності серед широкого загалу, поява нових читачів, зниження ціни на друковані видання – все це призводить до підвищення попиту на дитячі книжки. А 1865 рік ознаменувався появою нового стилю у створенні дитячої літератури, оскільки світ побачила фентезійна книга Льюіса Керолла – «Аліса в країні чудес».

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ДИТЯЧА КНИГА

Перша друкована дитяча книга в Україні з’явилася в 1574 році. Це було навчальне видання під назвою «Руська граматика, або Буквар». Підручник видав перший український книговидавець Іван Федоров у львівській друкарні. До складу видання увійшла абетка, а також зразки та вправи для читання. В ці часи здебільшого випускалися навчальні дитячі книги. А вже у 18 столітті починають виходити книги для читання.

Відомими дитячими письменниками тих часів були Іван Максимович, Ігнатій Максимович, Іван Пашковський, Григорій Сковорода тощо. Вперше просвітницькі ідеї в дитячій літературі з’явилися завдяки Григорію Сковороді.  Його відомі дитячі твори: «Ой пташино-жовтобоко», «Гей, поля, поля зелені», різноманітні байки, епіграми тощо.

Величезний вклад у розвиток дитячої української книжки зробив Іван Франко. Під кінець 18-го – на початку 19-го століття виходять казки та оповідання для маленьких читачів.  Франкові оповідання розповідають про життя простих сільських дітей – «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «Під оборогом», «Олівець» та багато інших. Діти з захопленням зачитувались казкою «Лис Микита». 

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ДИТЯЧІ КНИГИ ТА ЇХНІХ АВТОРІВ

• Ганс Крістіян Андерсен виявляв незадоволення, коли про нього говорили, як про дитячого казкаря. Автор вважав, що його казки написані не тільки для дітей, але й для дорослих. 
• «Колобок» вважається суто слов’янською казкою. Проте подібний сюжет зустрічається в оповідях інших країн. Так, в США, це була казка про пряничного чоловічка, якого також з’їла лисиця. Аналогічні казки можна віднайти в німецькому, англійському та середньоазійському фольклорах.
• Відомі німецькі казкарі брати Грімм також були видатними вченими-філологами та засновниками науки германістики. Письменники брали активну участь у створенні першого словника німецької мови.
• Самуїл Маршак часто використовував в дитячих казках події, пов’язані з вогнем. Наприклад, «Дім кицьки», «Пожежа», «Розповідь про невідомого героя». І це зовсім не випадково, адже в дитинстві сам автор став ледь не став жертвою пожежі. Ця подія закарбувалася у спогадах майбутнього письменника та яскраво відбилася в його творчості.
• Авторка багатьох дитячих творів, відомих у всесвітній літературі, Астрід Лінгред, володіла навичками стенографістки. Тому багато її робіт, а зокрема «Пеппі – Довга панчоха» спочатку була застенографована.