Людська природа створена так, що ми завжди прагнемо до особистої свободи й можливості самостійно визначати свою долю. Втім, це прагнення властиве не тільки окремим людям, а й цілим народам, які з різних причин бувають позбавлені власної державності. Незалежне життя України налічує лише трохи більше 30 років — незначний в історичному вимірі час. Але для наших співгромадян це ціла епоха, яку розпочав день 24 серпня 1991 року — тоді в залі українського парламенту було ухвалено Акт проголошення незалежності України. З того часу 24 серпня ми кожен рік святкуємо День Незалежності України як визначну подію, що змінила нашу національну свідомість та реалії життя. 

Для більшості людей слово «незалежність» асоціюється з поняттями свободи, розвитку та справедливості. А для держави незалежність —  це можливість самостійно визначати, якою має бути її внутрішня та зовнішня політика. Звісно, незалежність не захищає країну від втрат і помилок, але це наша власна відповідальність і неоціненний досвід, без якого неможливий рух уперед. 

     Через 30 років вже не може бути дискусій про те, що отримала Україна від здобуття незалежності. Всі переваги важко перерахувати — від визнання нашої країни в міжнародному колі до права самостійно визначати структуру й чисельність своєї армії, обирати вектор розвитку, вільно говорити рідною мовою. Крім того, саме після проголошення незалежності відбулися ті зміни, які дозволяють Україні входити до числа демократичних держав.

     Звісно, День Незалежності є святом гордості за свою країну. Попри всі труднощі, нам є чим пишатися — українськими воїнами, які захищають нашу Батьківщину, вільними виборами, свободою у вираженні своїх політичних переконань. Головне — пам’ятати, що суверенітет України тримається на її громадянах, яким не все одно, якою буде доля наступних поколінь, адже тільки небайдужі й вільні люди можуть змінювати на краще свою країну.