У XIX – на початку XX століття обжинки відзначалися у різний час, у залежності від конкретної місцевості та кліматичних умов. Українці приурочували святкування до Успіння. 

ТРАДИЦІЇ ТА ЗВИЧАЇ

     Це свято є віковою традицією. На честь святкування проводяться такі ритуали, як завивання бороди, вшанування останнього снопа, освячення скошеного жита та зібраних трав, поливання жниць.

• За старовинними звичаями, щоб не турбувати «дух поля», останній сніп необхідно було жати мовчки.
• На полі завжди залишали невелику частину незрізаного колосся, яке зав’язували стрічкою. Називалося це завиванням бороди.
• На Поліссі до останніх колосків клали хліб-сіль.
• Останній сніп завжди називали іменинником, якого шанували особливим чином – одягали в людську одежу і ставили на покуті.
• Наостанок з колосся плели вінок для найгарнішої жниці та під спів йшли святкувати.