День вшанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС (День ліквідатора)
14 груд. 2023
Чорнобильська катастрофа 1986 року вважається наймасштабнішою та найвідомішою серед подібних техногенних аварій у світі. Вона навчила ставитися з пересторогою до «мирного атому» — виявилося, що він може бути дуже небезпечним. Від людей, на долю яких випало ліквідовувати наслідки від вибухів ядерного реактора, залежала безпека не лише України, а й усієї планети
Чорнобильську АЕС почали зводити в 1970 році, а для співробітників станції та їхніх сімей поруч одночасно будували місто Прип’ять.
Перший енергоблок ЧАЕС було підключено до енергосистеми Радянського Союзу 27 вересня 1977 року. Згодом запрацювали ще три енергоблоки. Щодоби станція виробляла 29 мільярдів кіловат-годин електроенергії.
ЕКСПЕРИМЕНТ
В перші години ночі 26 квітня на ЧАЕС проводили плановий експеримент. На четвертому реакторі мали вимкнути систему аварійного охолодження та виміряти показники турбогенератора.
Але в результаті непрофесійних дій персоналу та особливостей конструкції самого реактора все пішло не так. Рівень потужності реактора під час експерименту мав становити близько 30%, але її знизили лише наполовину через заборону диспетчера Київенерго.
Реактор кілька годин працював з вимкненою системою автоохолодження. Потім оператору не вдалося втримати показники реактора на потрібному рівні. За інструкцією в такій ситуації реактор слід було зупиняти, але працівники станції прийняли рішення продовжувати експеримент. Почався саморозгін реактора, теплова потужність стрімко зростала.
О 1 годині 23 хвилині пролунали два потужні вибухи з інтервалом у 3 секунди, в результаті яких реактор четвертого енергоблоку був повністю зруйнований. Вибух пошкодив також стіни й перекриття машинного залу, всередині станції та на даху виникла пожежа.
БЕЗ ДОЗИМЕТРІВ ТА СПЕЦЗАХИСТУ
Вже через 5 хв до місця аварії прибули бійці воєнізованої пожежної частини, що охороняла станцію. Пожежники стали боротися з полум’ям на даху машинного залу, а невдовзі на допомогу прибули ще десять вогнеборців з технікою — пожежна частина з Прип’яті.
Попри те, що вогнеборці не мали дозиметрів, вони розуміли, що працюють під потужним радіоактивним опроміненням. При цьому ніяких спеціальних засобів захисту від радіації не було. Але офіцери й пожежники не мали іншого вибору — це був їхній обов’язок, до того ж не можна було дати полум’ю захопити сусідній енергоблок. Пожежу на площі близько 300 квадратних метрів загасили через 5 годин.
Люди, які першими стали на поєдинок з вогнем, отримали дози опромінення, які були несумісні з життям. Симптоми променевої хвороби стали проявлятися одразу. Того ж дня, 26 квітня, їх відправили на лікування до Москви.
Серед перших ліквідаторів аварії кількість померлих — 31 людина. Майже всі померли протягом кількох тижнів. Ще 134 людини з числа працівників ЧАЕС та рятувальників отримали променеву хворобу.
ПРИХОВАНА ПРАВДА
Інформація була дуже дозованою, довгий час небезпека радіації замовчувалася.
Протягом довгих місяців після катастрофи сотні тисяч пожежників, інженерів, військових, медиків та інших спеціалістів працювали за наказом уряду в районі Чорнобильської АЕС. Вони зачищали територію від радіоактивних уламків навкруги атомної станції, проводили дезактивацію об’єктів.
Найголовніше, що саме завдяки цим людям відбулося зведення захисного саркофагу над четвертим енергоблоком, а через кілька місяців після катастрофи на станції навіть було відновлено виробництво електроенергії.