Сучасні сірники бувають двох видів: «кухонні», які запалюються при терті об будь-яку поверхню, і «безпечні», що запалюються при терті об поверхню зі спеціальним покриттям (наприклад, сірникової коробки).

Перші сірники винайшов французький хімік Шансель в 1805 році, вони займалися при зіткненні з хімічним реагентом. Через сім років у Відні була зареєстрована перша сірникова мануфактура. У 1826 році Джоном Уокером були винайдені сірчані сірники, які запалювалися при терті об будь-яку шорстку поверхню, проте вони мали жахливий запах при загорянні. У 1830 році французький хімік Шарль Соріано винайшов фосфорні сірники, які запалювалися навіть від взаємного тертя в коробці, тому кожний обгортали в вату.

У 1855 році шведський хімік Йохан Лундстрем патентує перший «шведський сірник», який дійшов практично без змін до наших днів. У 1855 році шведські сірники Лундстрема були удостоєні медалі на Всесвітній виставці в Парижі. Цікаво, що сірник, кинутий в море, розкладеться через 6 місяців, а колір сірки сірників не впливає на їх горіння. На сьогоднішній день в світі налічується більше 100 видів сірників. Існує навіть кілька музеїв, присвячених сірникам. А найцікавіше, що сірник може врятувати навіть життя людини. Якщо сірником припекти укус від отруйного степового павука (Каракурта) не пізніше двох хвилин після укусу, то отрута розпадеться і не проникне в кров.