Незамінний продукт для приготування плову, ризотто, супів, паельї, різних закусок, оцту, вина, десертів та ще безлічі страв і напоїв — це, звісно, рис. І якщо для європейців рис — це просто один з багатьох їстівних злаків, то для більш ніж половини населення світу, включно з усіма мешканцями Східної та Південно-Східної Азії, він є основним у харчуванні — в цих краях стравами з рису харчуються двічі або тричі на день. Звісно, люди не змогли обійти своєю увагою цей поширений і водночас унікальний за властивостями продукт, тому заснували Всесвітній день рису (World Fried Rice Day), який щороку відзначається 20 вересня. 

      Суперечки щодо походження рису серед археологів і ботаніків тривають давно, проте найпоширенішою є думка, що вирощувати цю культуру почали в центральних областях Китаю, вздовж берегів річки Янцзи (на користь цього свідчать унікальні рисові зерна віком 7000 років, знайдені на цій території). З Китаю злак потрапив до Індії, Індонезії, Кореї і Японії, а пізніше про нього дізналися європейці і мешканці Північної та Південної Америки.

       Тепер рис вирощують понад 100 країн світу, а найбільшими експортерами рисового зерна є Китай, Індія, Індонезія, Бангладеш, В’єтнам і Таїланд.   

      Культивувати рис на українській землі почали ще в 30-х роках минулого століття. До 2014 року вітчизняне виробництво, включаючи рисові агросистеми в Криму, забезпечувало 70% потреби українців у цьому продукті. На поточний момент, рис, вирощений на Херсонщині, Одещині та Миколаївщині, складає лише 33% від необхідного обсягу, а решту Україна імпортує з країн Азії. 

         Рис легко засвоюється, є чудовим джерелом енергії  (на 77% складається з вуглеводів), багатий на вітаміни групи В, вітамін Е та калій, а коричневий рис та рис басматі не сприяють збільшенню ваги чи розвитку цукрового діабету. До того ж алергія на рис — доволі рідкісне явище, тому цей злак є альтернативою для тих, хто має алергію на пшеничний білок глютен.   

     Головна ж заслуга рису полягає в тому, що він забезпечує достатньою кількістю харчів населення багатьох країн, особливо незаможних. Для них, без перебільшення, наявність рису означає саму можливість життя, адже в Азії на рис припадає 70% від щоденної кількості калорій, спожитих людьми.